ПРЯДКО Аріна СУРЖИК У ДІЛОВІЙ КОМУНІКАЦІЇ: СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

 ВСП “Економіко-правничий фаховий коледж”
Запорізького національного університету

Науковий керівник: к. філол. н., доц. С.В. Сабліна

 

Якщо зважати на соціолінгвістичні дані щодо європейських мов, то виходить, що майже кожна мова на європейському континенті зазнає впливу  сусідніх мов і набуває таких елементів, які прийнято називати суржиком. Для української мови найбільш дошкульним виявився російсько-український суржик, причини якого не тільки територіальні, але й історично-політичні.  

Сучасні українці уживають російсько-український суржик як в усній, так і в писемній формі мови, і в усіх без винятку стилях, зокрема і в діловій комунікації. Враховуючи, що офіційна мова вітчизняної ділової сфери — українська, актуальним є дослідження масштабів впливу суржику в практичному справочинстві. Адже “Як соціолінгвістичний феномен суржик потребує ґрунтовного вивчення у трьох аспектах – лінгвістичному, психологічному і соціяльному. Одним з головних практичних завдань таких досліджень має стати створення навчальних методик, здатних заблокувати розростання й вплив цього хворобливого явища, що загрожує українській мові внутрішньою руйнацією усіх її рівнів” [Масенко 2004].

Натепер суржик визначають як форму мови, що виникає в результаті змішування елементів двох мов — здебільшого української та російської. Саме ж явище суржифікації  набуло значного поширення у 20 столітті [Масенко 2019, 7], хоч у діловій сфері, відколи Україна підпала під юрисдикцію сусідньої імперії, політика русифікації сприяла масштабованому витісненню української мови зі сфери спрвочинства й накидання російських кальок у лексиці, морфології, фразеології.

Сучасні українські справочинці часто не підозрюють, що послуговуються різноріневими суржикованими висловами й кліше, уживаними у діловій сфері: більше того (укр. до того ж, крім того, на додаток); відіграє важливе значення (укр. має велику вагу); головним чином (укр. переважно, здебільшого, головно); носить ім’я (укр. має ім’я, називається, іменується); першочергове завдання (укр. невідкладне завдання); при наявності (укр. за наявності); той чи інший (укр. той чи той); складати частину (укр. становити частину); при наявності (укр. за наявності); піднімати проблему (укр. порушувати проблему); осмислити справу (укр. усвідомити,  осягнути, збагнути, з’ясувати суть справи); не грає ніякої ролі (ук. не має жодного значення); ключове завдання (укр. важливе завдання); з урахуванням (укр. зважаючи на); з цієї причини (укр. через це/те); жодним чином (укр. аж ніяк); вважати необхідним (укр. вважати за потрібне) та інші. Наші спостереження доводять, що найбільш засміченою суржиком є усна форма ділової сфери, зокрема частотним є суржик у мовленні українських парламентарів, у спонтанних, а не підготовлених висловлюваннях і коментарях високопосадовців. Цей факт особливо прикрий, адже взірцевим мовленням мусить вирізнятися не тільки мовлення вчителів і науковців, але й мовлення державних службовців і політиків, виступи яких масштабуються ЗМІ, а читацька чи глядацька аудиторія сприймає на віру очевидні мовленнєві й мовні помилки, серед іншого й суржик. Саме тому суржик негативно впливає на імідж того чи того державного службовця, політика, будь-якого фахівця, оскільки в діловій сфері очікується використання літературної української мови [Брага 2012, 84].

Ставлення до суржику в діловій сфері є неоднозначним. З одного боку, суспільство схильне до нормативної мови, особливо в офіційних сферах. З іншого боку, в умовах глобалізації та розвитку неформальних форматів спілкування межа між офіційним та неофіційним мовленням істотно розмита [Кузнєцова 2023, 586]. Контраверсійним є й такий факт: попри негативне ставлення до суржику в деяких випадках його невживання може викликати відчуження аудиторії, особливо в регіонах, де суржик є нормою повсякденного мовлення. Виходить, що суржик у діловій комунікації має амбівалентне значення: з одного боку, його використання дозволяє встановити контакт та полегшити спілкування на рівні розпізнавання свого/чужого, з іншого — знижує професійність комунікації та негативно впливає на імідж комуніканта, компанії чи організації.

Таке наше припущення підтверджує вибірка (12 респондентів) із проведеного невеликого соціологічного опитування. Більшість респондентів належать до двох вікових категорій — 14-17 років та 18-24 років, відповідно 41.7% у кожній категорії. 8.3% респондентів перебували у віковій групі 25-38 років.

Результати переконують, що 33.3% респондентів використовують суржик у діловій комунікації на рівні 1 (найнижчий рівень). Тим часом 25% респондентів вибрали рівні 2 і 3, що свідчить про помірне використання суржику у діловій комунікації. Лише 8.3% обрали рівні 4 та 5, що означає часте використання суржику в діловому спілкуванні.

Водночас респонденти одностайно висловилися проти використання суржику в діловій комунікації, що обнадіює.

Література

1. Брага І. Суржик у соціолінгвістичному вимірі. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2012. № 1. С. 82-87.

2. Кузнєцова Т. Суржик у ситуації багатокодовості, або хто, коли і навіщо усвідомлено використовує змішаний субкод. SLAVIA ORIENTALIS. 2023. T. LXXII. № 3. С. 581-596.

3. Масенко Л. Суржик: між мовою і язиком. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 135 с.

4.Лариса Масенко. Суржик як соціолінгвістичний феномен. Незалежний культурологічний часопис «Ї». 2004. № 35. URL: https://www.ji.lviv.ua/n35texts/masenko-surzhyk.htm (дата звернення: 28.10.2024).