ПОДА Дарина СПЕЦИФІКА ФОНЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙ У ЛИСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

 

Запорізький національний університет

Науковий керівник: к. філол. н., доц. С. В. Сабліна

Дослідження засобів емотивності цікаві тим, що дозволяють розширити уявлення щодо можливостей мовних одиниць різних рівнів  виявляти людські почуття, емоції та внутрішні переживання, вербалізовані словами. Отже, йдеться про інтермодальність – вияв реалії емоційності знаками різних семіотичних систем. Такі розвідки важливі для глибшого усвідомлення особливостей людської психології загалом та аналізу конкретних описів душевних станів, втілених словом.

При цьому фонетичні засоби дещо обмежені у вербалізації емоцій, а тому тим більше цінні такі випадки передавання експресії через звукове оформлення слів. Особливістю засобів цього рівня є те, вони, як і лексика на позначення емоцій (найбільш частотний їх вербалізатор), мають неочікувано чимало інструментів, які маркують слово, яке має не лише номінативну функцію, а й стилістичну. У випадку емотивних фонем, вони дозволяють надати образної характеристики предмету, явищу чи дії, деталізовано описати пережиті емоції, або позначити слова адресанта певним тоном (наприклад, позитивним, нейтральним, негативним, вульгарним). Вираження емоцій на фонетичному рівні часто підтримано  графічно — розділовими знаками, більшість із яких створюють додаткове емоційне навантаження. Хоча, здається, вони графічно не виразні, проте доповнюють інтенсивність емоцій, передають розгубленість (три крапки), гнів (знав оклику), зацікавлення(знак питання): Ой, Пуцю­ішацю, шкода, що ти не їздив човном при місяці по морі, —  ото­тó добро! [Кочерга, Агеєва 2021, с. 150]; Та ще наша поліська зима, мокра та льодовата, —  ой, ой, боюся!.. [Кочерга, Агеєва 2021, с. 154]; Ой, моя долейко! що з мене далі буде!... [Кочерга, Агеєва 2021, с. 220]; Бувайте здорові!... (ах, тиї півні!). Дядину, Раду і Ліду з Мікою міцно цілую. Щиро вітаю Ив[ана] Дм[итровича], —  що се він нам давно не пише? [Кочерга, Агеєва 2021, с. 230]; Ох, не один там мій каменець заложений!... [Кочерга, Агеєва 2021, с. 242];  Спасибі Вам, щире спасибі за Вашу поміч  та уважність до мене! Коли б же я могла Вам колись чимсь віддячитись... [Кочерга, Агеєва 2021, с. 190]; Я теж строю плани, ще буйніші від Дориних, та не знаю, хто міцніше строїть... [Кочерга, Агеєва 2021, с. 199]; Вони думають, що се так легко повість написать, —  спробували б сами!.. [Кочерга, Агеєва 2021, с. 280].

Емоції у листах типово виражаються фонетикографічним рівнем, а серед засобів у листах Лесі Українки типовими є звуконаслідувальні моделі. Наприклад, звукові повтори: Однак про сеє довго Прийшлося би писать; Вже до твого приїзду Прийдеться підождать [Кочерга, Агеєва 2021, с. 106]; Вчора приніс Ваня Вашого листа до Ради, і з нього я довідалась про роковини Вашого одружіння  [Кочерга, Агеєва 2021, с. 321]; Ой, моя долейко! що з мене далі буде!... [Кочерга, Агеєва 2021, с. 220]; Моя ж ти долейко темнейка! я ж думала, що тепер, більш ніж коли, статкую, аж тут мені, як на те, голову намилено! [Кочерга, Агеєва 2021, с. 198]; Пізненько ми вибрались, та краще пізно, ніж ніколи [Кочерга, Агеєва 2021, с. 240].

Повтор слів: Цілую тебе, і папу, і Микося, і Дорочку міцно-міцно-міцно [Шабліовський 1978, с. 91]; Будь здорова, Біла Гусь, моя широкенька, моя дорогенька! [Шабліовський 1978, с. 315]; Дуже-дуже дякую тобі за посилку [Шабліовський 1978, с. 221]; Дуже-дуже дякую тобі за таку скору відповідь … [Шабліовський 1978, с. 218]; Я знаю, що як я сю останню свою поему писала, то була “щира, щира, щира ...”» [Шабліовський 1978, с. 20]; Цілую тебе міцно, моя Лілія, Джілія, Ліліточка [Шабліовський 1978, с. 58].

Повтор як один із засобів вербалізації емоцій регулярно трапляється у листах і є доволі продуктивним, а серед типів звукових повторів у листах типовими є анафора, асонанс та алітерація. Кожен із них має особливу емоційно-експресивну функцію, але сукупно ці фонетичні синтаксичні засоби слугують для того, щоб наділити «потужну підтекстову інформацію і виражати найпотаємніші думки та почуття автора» [Гайдаєнко 2019, с. 167].

 «Анафора як різновид повтору виступає важливим засобом увиразнення, спаяності тексту. Завдяки анафоричному повтору збільшується семантичний обсяг мовних одиниць, вносяться у вислів нові художньо-образні відтінки. Цей стилістичний засіб конденсує авторську думку, служить основою формування різноманітних образних уявлень, підсилює емоційне сприйняття твору» − стверджує Руслана Ріжко [Ріжко 2010, с. 222-223]. У листах Лесі Українки все ж більше виявлена лексична анафора, а втім повтор звуків особливо сонорних та свистячих – частий прийом втілення емоцій гніву: Се страх досадно! Се просто Бог зна що! [Кочерга, Агеєва 2021, с. 247] (Повтор [с] підкреслює невдоволення і розчарування​).

Упізнаваним у листах Лесі Українки є прийом поєднання асонансу й  алітерації : «Наскільки я читала польські соц[іал]-дем [ократичні] видання (ще вдома), то бачила таке: поки діло йде про загальні принципи, то все йде «по-чеськи», а як дійде до місцевих відносив і до відбудування Польщі, то знов заводиться «по-песьки». [Шабліовський 1978, с. 96]; «… а тим часом “не надеюсь ни на князи, ни на сыны человеческие” і пишу все, що треба, сама або мовчу і з серцем секрушенным читаю …» [Шабліовський 1978, с. 153]; «Все это было бы смешно, когда бы не было так грустно …» [Шабліовський 1978, с. 128]; «Нога останього часу поправилась, але так, що від першого натрудження знов своє починає …бо се вже іменно “наша пісня гарна й нова!”» [Шабліовський 1978, с. 351];

Отже, серед вербальних різнорівневих засобів передачі помітне  місце

посідають фонетичні структурні одиниці та засоби стилістики. На противагу іншим рівням, на фонологічному рівні засоби вербалізації мають свої особливості: вираження емоційності відбувається за допомогою найменших мовних одиниць – фонем, які доповнеі й підсилені експресією графічною – розділовими знаками, які можуть втілювати меншу чи більшу інтенсивність почуттів.

Частотними конотаціями у листуванні на фонетичному рівні є конотація радості (передається вигуками, знаками оклику), гніву (акумуляція розділових знаків, зокрема знаків оклику, а також алітерація), надія (пестливі суфікси, три крапки, розповідні окличні речення, мовна економія) та суму (вигуки, звукові повтори).

Література

1.       Гайдаєнко І. В. Стилістичні фігури як засіб створення конотації у поетичних творах Наталії Горішної. Матер. міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. «Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації» : зб. наук. праць. Переяслав-Хмельницький, 2019. Вип. 48. С. 165−167.

2.       Ріжко Р. Л. Семантико-стилістична домінанта в українській поезії кінця ХХ – початку ХХI століття. Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника : зб. наук. праць / наук. ред. В. В. Ґрещук. Івано-Франківськ, 2010. Вип. 25–26 : Філологія. С. 245–250.

3.       Українка Леся. Зібрання творів : У 12-ти т. / [редкол.: Є. С. Шабліовський (голова) та ін.]. Київ : Наукова думка, 1975–1979.  т. 10. 1978. 544 с.

4.       Українка Леся. Зібрання творів : У 12-ти т. / [редкол.: Є. С. Шабліовський (голова) та ін.]. Київ : Наукова думка, 1975–1979.  т. 11. 1978. 480 с.

5.       Українка Леся. Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 11. Листи. 1876 – 1896. / С. Кочерга, В. Агеєва; упоряд. В. Прокіп (Савчук); комент. В. Прокіп (Савчук), В. Агеєва. Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2021. 600 с.