Запорізький національний університет
Науковий керівник: д. філол. н., проф. Р.О.Христіанінова
Прості двоскладні речення в сучасній українській мові
поділяють на два великі класи – елементарні прості двоскладні речення та
неелементарні прості двоскладні речення. Елементарні прості двоскладні речення структуровані
або лише головними членами – підметом і присудком, або головними членами та
поширювачами, визначеними семантико-синтаксичною валентністю предиката.
Відповідно до цього в сучасних синтаксичних дослідженнях розрізняють
елементарні прості двоскладні речення мінімальної структури та елементарні прості
двоскладні речення розширеної структури [Вихованець 1993].
У трилері
І. Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма» елементарні прості
двоскладні речення репрезентовані конструкціями як мінімальної, так і розширеної
структури.
Елементарні
прості двоскладні речення мінімальної структури
є досить частотними в трилері І. Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма».
Автор активно застосовує їх для підтримання напруженого ритму оповіді та
створення загадкової атмосфери. У тексті вони представлені здебільшого
реченнями із простим номінативним підметом та простим дієслівним присудком, а
також конструкціями із простим номінативним підметом і складеним іменним
присудком. Конструкції зі складеним дієслівним присудком письменник уживає
значно рідше.
І. Павлюк широко використовує
прості двоскладні речення мінімальної структури, семантико-синтаксичну
структуру яких визначає предикат дії, співвідносний із простим дієслівним
присудком. Такий предикат підкреслює активність
персонажів, адже він відображає дії, що їх реалізують дійові особи твору. У
сучасній українській мові підметом у цих реченнях зазвичай є іменники на позначення істот, або особові
займенники, що їх замінюють, оскільки саме істотам приписують активні дії. У тексті аналізованого твору так само
в ролі підмета найчастіше постають іменники на позначення істот. Зібраний фактичний матеріал засвідчує в
цій ролі найчастіше іменники – власні імена персонажів, наприклад: Сказав Андрій [Павлюк 2020, с. 10]; Андрій
підвівся [Павлюк
2020, с. 26]; Андрюха смикнувся [Павлюк 2020, с. 95]; Надя не злякалася [Павлюк
2020, с. 97]. Рідше фіксуємо в ролі підмета
іменники на позначення тваринного світу: Казилися птахи [5, с. 30]. Нерідко вживані в ролі підмета й особові займенники, що їх використовує
І. Павлюк замість власних імен: Вона навіть зраділа [Павлюк
2020, с. 97]; А вона вирячилася
[Павлюк 2020, с. 58]. Відзначимо й уживання підметів,
виражених іменниковими словосполученнями-перифразами, які описово подають
персонажа, або іменниками-евфемізмами. Такий синтаксичний засіб письменник
використовує для уникнення прямого називання деяких персонажів, що створює ефект
загадковості й підсилює атмосферу трилера: Чоловік у Червоному поплескав [Павлюк
2020, с. 5]; Чоловік у Червоному всміхався [Павлюк
2020, с. 7]; Чоловік у бушлаті позіхнув [Павлюк 2020, с. 136]; Звір прошипів [Павлюк 2020, с. 36]; Звір зупинився [Павлюк 2020, с. 59]. Використання іменника «звір» як
підмета є прикладом семантичної трансформації, де номінація маніяка через образ
звіра дає змогу уникати прямого називання персонажа, акцентуючи його нелюдську
сутність. Це є типовим прийомом авторської евфемізації, який додає тексту
додаткової психологічної напруги, адже вживання евфемізму в ролі підмета
трансформує сприйняття суб'єкта дії, посилюючи атмосферу трилера.
Закономірним убачаємо широке використання в трилері речень із підметами, вираженими неозначеними займенниками, що можна легко пояснити жанровою специфікою твору. Уживання таких займенників зумовлене особливостями сюжетної лінії, зокрема розслідуванням, у процесі якого ідентичність окремих осіб залишається невідомою або прихованою: Чи підходив хтось? [Павлюк 2020, с. 11]; Дехто підійшов [Павлюк 2020, с. 21]; Хтось зупинився [Павлюк 2020, с. 55]; Чи хтось був... [Павлюк 2020, с. 51].
Рідше в ролі підмета автор використовує абстрактні поняття: Темрява не виштовхувала [Павлюк 2020, с. 58]; Пітьма дихала [Павлюк 2020, с. 97]. Так само зрідка в таких реченнях суб’єктом постають власні назви неістот: «Мінотавр» відчинився [Павлюк 2020, с. 165]; Буськів Сад зустрічає [Павлюк 2020, с. 139]. Досить рідко автор використовує підмети, що позначають явища природи: А гроза не закликала [Павлюк 2020, с. 38]; Сніг валив [Павлюк 2020, с. 68]. Трапляються також речення, у яких такий підмет виражений займенником: [Звук кликав її продовжити мандрівку]. Він був зрозумілий [Павлюк 2020, с. 38].
В елементарних простих реченнях
мінімальної структури, вжитих у тексті трилера І. Павлюка «Я бачу, вас цікавить
пітьма», спостерігаємо як прямий порядок слів, так і інверсію. У більшості
речень письменник використовує прямий порядок слів, за якого спочатку маємо
підмета, а після нього – присудка: Андрюха
смикнувся. [Павлюк 2020, с. 95]; Павло Борисович зайшов. [Павлюк 2020, с. 256].
Інверсійний порядок в обстеженому матеріалові нам трапився лише в декількох
реченнях, що робить його не надто частим, але важливим засобом підсилення
драматизму в окремих моментах твору: Не
зустрічав ніхто [Павлюк 2020, с. 77]; Горіла цифра «1» [Павлюк 2020, с. 60].
Активно використовує письменник й
елементарні прості двоскладні речення мінімальної структури, формовані предикатами
процесу та стану. Ці речення зазвичай підкреслюють емоційні або фізичні стани
персонажів. Підметом у них, так само як і в реченнях, структурованих предикатом
дії, постають назви істот-героїв твору: Чоловік сидів [Павлюк 2020, с. 8]; Немовля
плаче [Павлюк
2020, с. 151]; Андрій прокинувся [Павлюк 2020, с 272]; Лежав чоловік [Павлюк 2020,
с. 355]; Ксеня посміхнулася
[Павлюк 2020, с. 339]. Трапляються також речення з
підметами, вираженими особовими займенниками: І вони сядуть? [Павлюк 2020, с. 5]; Вона
спала [Павлюк 2020, с. 26]; Вони сиділи [Павлюк 2020, с. 119].
Іноді у тексті твору письменник уживає
елементарні прості двоскладні речення мінімальної структури з простими
дієслівними присудками ускладненої форми: Ти
кажи-кажи [Павлюк 2020, с. 8], а також неповні конструкції з
пропущеним підметом: Помовчав [Павлюк 2020, с. 38].
Широко вживані в трилері також
конструкції зі складеним іменним присудком на позначення предиката якості.
Підмети в цих реченнях найчастіше виражені іменником на позначення неістоти або
займенником, а іменна частина присудка – прикметником або дієприкметником, що є
абсолютно закономірним, адже саме прикметники спеціалізовані на вираженні
якісних ознак предметів: Вогник
був зрозумілий [Павлюк 2020,
с. 33]; Він був зрозумілий [Павлюк
2020, с. 35]; Але столик був
порожній [Павлюк 2020, с. 55]; А морок був справжній
[Павлюк 2020, с. 97]; Такі
бувають жалісливі [Павлюк 2020, с. 130]; Мама видавалася живою [Павлюк 2020, с. 8]. Натомість
іменники в ролі іменної частини розгляданих присудків нетипові для
аналізованого твору, у його тексті речення з такими предикатами нам трапилися
лише кілька разів: Валерка – друг [Павлюк 2020, с. 67]; Він же звір [Павлюк 2020,
с. 90].
Так само низькою частотністю
використання в трилері вирізняються конструкції зі складеним дієслівним
присудком. У таких реченнях підмет здебільшого виражений іменником, що позначає
особу, присудок формується відповідно до норм української граматики за допомогою
фазового або модального дієслова у поєднанні з інфінітивом: Валерка почав сповзати [Павлюк
2020, с 29]; Свідок
продовжив диктувати [Павлюк 2020, с. 116]; І він почав бити [Павлюк 2020, с. 206];
Але я хочу зібрати! [Павлюк 2020, с. 111].
Елементарних простих
двоскладних речень розширеної структури у тексті значно більше, аніж
двоскладних елементарних речень мінімальної структури. Крім головних, у цих
реченнях наявні другорядні члени, визначені валентністю предиката. Традиційно
речення такої структури ділять на трикомпонентні, чотирикомпонентні,
п’ятикомпонентні, шестикомпнентні та семикомпонентні. У тексті ми виявили лише
трикомпонентні й чотирикомпонентні конструкції.
Трикомпонентні
речення в тексті представлені в значній кількості. Найчастіше вони містять
валентно зумовлений поширювач із об’єктною семантикою, який виражений іменником
або займенником у знахідному, рідше орудному відмінках: Вона записала номер [Павлюк 2020, с. 31]; Він
упізнав її [Павлюк 2020, с. 31]; Я тебе
проведу [Павлюк 2020, с. 37]; Звір рахував секунди [Павлюк 2020,
с. 69]; Я ж це знаю! [Павлюк 2020, с. 111]; Вони
поділили пиріг [Павлюк 2020, с. 315]; Звір насолоджувався засмаком [Павлюк
2020, с. 351]. Подеколи такі трикомпонентні структури у творі
представлені неповними виявами – конструкціями із пропущеним підметом: Дістала телефон [Павлюк 2020, с. 6]. Так
само активно автор використовує трикомпонентні конструкції з прислівними
валентно зумовленими поширювачами локативної семантики, які виражені зазвичай
прийменниково-відмінковими формами іменників або синтаксично нерозкладними
словосполученнями: Сходи вели в підвал [Павлюк 2020,
с. 35]; Вони поринали в надра [Павлюк 2020, с. 55]; Вона
вийшла із ширми [Павлюк 2020, с. 59]; У кімнаті
хтось був [Павлюк
2020, с. 51]; Не всі ж стоять біля вікон [Павлюк 2020,
с. 68]; Чоловік у бушлаті стояв посеред кімнати [Павлюк 2020,
с. 136]; Він заїжджав у Буськів Сад [Павлюк 2020, с. 170]; На
тому боці стояв автобус [Павлюк 2020,
с. 77]. Натомість трикомпонентних конструкцій із поширювачами
інструментальної та адресатної семантики ми не виявили.
Чотирикомпонентні структури трапляються в
тексті також часто і включають до своєї структури два поширювачі присудка, один із яких позначає об’єкт, а другий – локатив: Свідки бачили його біля вікон [Павлюк 2020,
с. 69]; Вони їх покладуть у лікарню [5,
с. 129]; Він відгамселив їх біля «Мінотавра» [Павлюк 2020,
с. 202]; Він торкнувся дзвінка біля квартири [Павлюк 2020,
с. 205]; Вона помітила когось біля стіни [Павлюк 2020,
с. 205].
Отже,
у трилері І. Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма» вживаними постають як
елементарні прості двоскладні речення мінімальної структури, так і елементарні прості двоскладні речення розширеної
структури. Перші формовані предикатами дії, процесу, стану та якості. У реченнях,
сформованих предикатами дії, у ролі підмета здебільшого постають назви істот, а
назви неживих предметів представлені значно рідше. Це свідчить про фокусування
автора на людських переживаннях і діях, які є центральними у структурі сюжету.
Крім того, у творі не спостерігаємо значної метафоризації, що підтверджує
прагнення автора передати події більш реально. Використання в ролі суб’єктів дії іменників-назв істот відповідає
загальній тенденції зосередження на людських переживаннях та активних діях.
Простий номінативний підмет і простий дієслівний присудок, що виражають дії
персонажів, домінують у тексті, тоді як складені іменні та дієслівні присудки
трапляються рідше. Особливістю стилю І. Павлюка є використання
словосполучень-перифраз та евфемізмів у ролі підмета, що створює ефект
загадковості та підсилює атмосферу твору. Крім того, автор свідомо уникає
метафоризації, що відповідає реалістичній природі жанру трилера. Елементарні
прості двоскладні речення розширеної структури в аналізованому творі
репрезентовані лише трикомпонентними й чотирикомпонентними конструкціями.
Трикомпонентні конструкції містять валентно зумовлені поширювачі із
об’єктною або локативною семантикою, чотирикомпонентні – валентно зумовлені
поширювачі із об’єктною та локативною семантикою.
Література
1.
Вихованець І. Р. Граматика
української мови. Синтаксис. Київ : Либідь, 1993. 368 с.
2.
Павлюк І. Я
бачу, вас цікавить пітьма : роман; переклад з рос. Вікторії Стах. Львів :
Видавництво Старого Лева, 2020. 664 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар