ЛУГОВА Дар'я ГІПОКОРИСТИЧНІ ОСОБОВІ ІМЕНА В ЗАПОРІЗЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ

Запорізький національний університет

Науковий керівник: к. філол. н., доц.  І. І. Ільченко

Ім’я можна вважати візитівкою,  своєрідним кодом, ідентифікатор людини, який вирізняє її серед оточення. Цікавими на наш погляд є імена, які можна вважати з одного боку неофіційними, оскільки немає жодної фіксації у словнику, а з іншого боку офіційними, тому що  вони записані у метричній документації (свідоцтво про народження, паспорт). Серед таких імен, можемо виділити гіпокористичні, поява яких була  продиктовані модою: Влад, Едік, Юра; Аня, Віта. Гіпокористична назва – здрібніло-пестлива назва, що утворюється найчастіше шляхом усічення композитних імен і додаванням до новоутвореної основи спеціальних гіпокористичних суфіксів [Бучко 2012, с. 72].

В цій галузі дослідження іменника´ є значні напрацювання, але залишається відкритим питання чи можна трактувати гіпокористики як самостійні імена чи все ж таки це варіанти офіційних імен. Так,   А. Вержбицька  розглядає зв’язки гіпокористичних і повних імен через категорію семантичної деривації, що відбувається на підставі категоріальних прототипів людського буття: жіночність – чоловічість, дорослість – дитячість і под. [Wierzbicka 1992,   c. 225 – 308],  з функціонального погляду гіпокористичні імена досліджував          В. Супрун. Більшість досліджень, які присвячені цій тематиці,  наголошують на певну формальну, семантичну, функціональну самостійність гіпокористичних форм щодо офіційних, повних імен.

Часто у формі офіційного імені виступають гіпокористичні (скорочені) імена: Алік < Олег , Алекс   < Олександр, Аля  < Алевтина, Ася < Анастасія,  Броня < Броніслава, Віка <  Вікторія, Галя < Галина,  Едік <  Едуард, Еля  <  Еліна, Ельміра,  Іра <   Ірина,  Льоля < Ольга,  Лола <  Лоліта, Ліна  < Ангеліна, Ліпа   < Олімпіада, Лора< Лариса, Люба  <  Любов, Люся <  Людмила, Міка < Мікаель,  Леся<  Олеся, Олександра, Рая  < Раїса, Рита <   Маргарита, Сіма < Серафіма, Соня < Софія, Стася < Станіслава, Таня < Тетяна, Тоня < Антоніна.

Ці антропоніми є як у чоловічому,  так і у жіночому антропоніміконі міста Запоріжжя та функціонують вони,  як самостійні, офіційні імена: Алік, Влад, Жора,  Едік, Макс,  Міка,  Олесь, Олекса, Юра; Аня,  Ася, Віта  Влада, Люся, Рая, Тая та багато інших.

Найбільша кількість гіпокористичних імен у Запорізькому антропоніміконі зафіксована протягом 1930-1970 рр. У більшості метричних записів на зміну повним іменам прийшли короткі, розмовні форми. Так з’явились офіційні скорочені форми:  Галина > Галя, Зінаїда > Зіна, Ірина> Іра, Лідія > Ліда, Любов> Люба, Людмила > Люда, Раїса > Рая, Таїсія > Тая, Тетяна > Таня, Антоніна >  Тоня. Причину появи таких форм встановити  важко, можемо припусти, що це було продиктовано модою. Також, треба зазначити, що це характерно в більшості для жіночих імен, у чоловічому зафіксовані такі гіпокористичні форми: Євген > Женя, Юрій>Юра, як офіційні імена.

Часто гіпокористичні імена утворюються  шляхом скорочення певної частини імені,  залежно від того, яка частина антропоніма усікається, виділяють такі моделі: афереза, апокопа, усічення середини імені.

Так за допомогою аферези (усічення початку імені) були утворені жіночі пропріативи, які поширене у антропоніміконі Запоріжжя: Дана < Богдана, Дора < Федора,  Лана < Светлана, Рита/Ріта <Маргарита; Леся  < Олеся, Ліка <  Анжеліка, Слава  < Владислава. Треба зазначити, що саме за цією моделлю в Запорізькому антропоніміконі утворені тільки жіночі імена. 

Наступна модель творення гіпокористичних імен є апокопа (усічення кінцевих складів імені): Влад < Владислав, Макс <    Максим, Міка < Мікаель;.  Ім’я Едік утворилось  за допомогою апокопи та додавання зменшено-пестливого суфікса – ік ( Едік < Едуард+ік).

Ім’ я Тала утворилось у наслідок  усічення  початку і кінця антропоніма: Тала < Наталья , а антропонім Ліпа, утворився усіченням початку та середини імені: Ліпа < Олімпіада

Ціла низка гіпокористичних жіночих імен з’явились у наслідок усічення середини імені: Аля < Алевтина,  Ася¬ Анастасія, Броня <Броніслава,  Вета < Віолетта   або ще одна форма Віола <Віолетта, Віта < Віталіна,   Віка < Вікторія,  Влада < Владислава, Геля < Гелена,  Гуля  < Гульміра,   Еля < Елеонора, Ліна< Ангеліна,    Лола <  Лоліта, Мая ¬Майя,  Сіма  < Серафіма. 

Деякі гіпокористичні жіночі імена можуть походити від декількох імен. Так, у жіночому іменнику´ Запоріжжя це такі пропріативи: Аля, Еля, Леся, Люся.   Антропонім Аля може походити від  Алевтина (грецького походження) або від Альбіна (латинського походження); Леся гіпокористична форма  від  імен Олеся   Олександра (грецького походження), хоча у словнику власних імен, антропонім Олеся позначено, як скорочення від Олександра [Скрипник 1996, с. 169-170]. Або ім’я Еля може бути скороченою формою від імен Еліна, Ельвіна,  Ельвіра, Ельміра, Елеонора. Гіпокористичний антропонім Люся, який був популярним у Запорізькому іменнику´ 1950-1970 рр., може походити від слов’янського імені Людмила [Скрипник 1996, с. 155], так і від запозиченого з французької мови Люсьєна [Скрипник 1996, с. 156], в обох випадках, як зазначено у словнику,  антропоодиниця Люся є скороченою формою до цих імен.

У жіночому антропоніміконі Запоріжжя зафіксовано жіноче ім’я Льоля, яке засвідчено документами, як офіційне ім’я, хоча словник подає, що Льоля варіант антропонімів різного походження: грецького  Олена [Скрипник 1996,  с. 169] та  скандинавського Ольга [Скрипник 1996, с. 170].

У чоловічому антропоніміконі також є гіпокористичні форми, які можуть походити від декількох онімів: Алік, Олесь, Олекса. Імена Олесь, Олекса є скороченими варіантами імені Олександр, який під впливом літературних найменувань Олесь Гончар,  Олесь Донченко та ін. фіксується як документальне ім’я [Скрипник 1996, с. 86].

Гіпокористичне Алік можна припустити, що утворилось від різних  за походженням імен Олександр, Олексій (грецького походження), Альберт (німецького походження), Олег (скандинавського походження), але зафіксовано як офіційне ім’я, а не варіант.

У словнику  “Власних імен людей ” зазначено, що ім’я Жора гіпокористичне від чоловічого грецького Георгій > Жора [Скрипник 1996, с. 51], у цьому випадку можемо говорити про суплетивізм основи.

Отже, можна стверджувати, що останнім часом межи офіційного та неофіційного іменування стираються. У більшості метричних записів на зміну повним іменам прийшли короткі, розмовні форми, “…в першу чергу, своєрідна реакція на громіздкі та незручні для користування запозичення, а також на свої первинні утворення чи новіші деривати” [Худаш 1977,  с. 78].

 Література

1.Бучко Д. Г., Ткачова Н. В. Словник української ономастичної термінології / за ред. Д. Бучко, Н. Ткачова. Харків: Ранок- НТ, 2012. 256 с.

2. Реєстр актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 1950-2020 рр.

3. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей : словник-довідник. Київ : Наукова думка, 1996. 335 с.

4.  Худаш М. Л. З історії української антропонімії.  Київ: Наукова думка,  1977.  263 с.

5. Wierzbicka A. Semantics, Culture and Cognition : Universal human concepts in сulture-specific configurations.  Oxford & New York : Oxford University Press, 1992.  487 pp.