НАГУЛА Ілля ЕРГОНІМНИЙ ПРОСТІР МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ 2022-2024 рр.

 

Запорізький національний університет

Науковий керівник: к. філол. н., доц.   І.І.Ільченко

Ергоніми є важливою складовою урбаноніміки – це розділ мовознавства, що вивчає урбаноніми (вид топоніма, назва будь-якого внутріміського об’єкта [Бучко 2012, с. 184]), оскільки вони відіграють значну роль у формуванні культурної та комерційної ідентичності міста. У Запоріжжі, місті з багатою історією та культурною спадщиною, ергоніми відображають як локальні особливості, так і загальні тенденції в українському суспільстві, що вплинули на назви установ, закладів, магазинів, кав’ярень, ресторанів тощо. Ергонім – власна назва певного об’єднання людей: організації, партії, установи, закладу, магазину, перукарні, ресторану  та ін. [Бучко 2012, с. 85].  Ергонімні назви тісно пов’язана з суспільством, в них відображаються історичні зміни, вони активно  реагують  на будь-які зміни.

Починаючи з 2022 року ергонімний простір міста почав суттєво змінюватися, війна накладає свій відбиток на ці назви.

Війна не лише змінила економічне та культурне середовище міста, а й породила нові тенденції в бізнес-номенклатурі, що відображають зрушення в національній свідомості, патріотизмі та відданості боротьбі за незалежність.

У період з 2022 року почала активно з'являтися тенденція створення нових ергонімів, що відображають патріотичні настрої. У Запоріжжі, зокрема, спостерігається активне використання назв, пов'язаних з історичним минулим України, зокрема козацтвом. Прикладами таких назв є «Козацька Сила», «Січовий фронт», «Перемога», «Козацька ферма». Кожна з цих назв символізує зв’язок із традиціями, відвагою і боротьбою за свободу, що важливо в умовах сучасних випробувань для українського народу [Вербич 2008, с. 56].

Ці назви не лише демонструють національну ідентичність, але й стають способом вираження підтримки Збройним силам України та єднання громади у боротьбі проти агресора. Наприклад, назви на кшталт «Звитяга» або «Сила народу» служать як символ підтримки українських воїнів та підкреслюють солідарність жителів міста з усією країною.

Важливим аспектом стало перейменування установ та підприємств, що мали назви, пов’язані з культурою, мовою чи історією країни-агресора («КапиталистЪ» – «Капіталіст», відмова від «Гастрономъ», «Здрава»). Деколонізація назв не тільки очищає міський простір від небажаних асоціацій, а й сприяє відновленню національної культури та історичної пам’яті. Багато підприємств обирають нові назви, пов'язані з українською історією, культурою чи географією, підкреслюючи таким чином свою позицію та національну ідентичність («Козацький гостинець», «Крамниця смаків») [Дідур 2017, с. 90].

Крім того, бізнес використовує символи війни та опору як засіб вираження солідарності із захисниками України. У номенклатурі часто зустрічаються елементи, пов'язані з операціями на фронті або наданням матеріально-технічної підтримки військовим, наприклад, «Підтримка армії», «Волонтерський HUB», «Оборона», «Патріот», «Комбат», «Гарнізон», «STVOL», «AGRESSOR», «UkrArmor», «PUNISHER», «Захисник», «БРОНЯ». Це слугує не лише для позначення назви компанії, але й для ілюстрації солідарності з українським суспільством у контексті воєнного часу [Белей 2000, с. 10].

Війна призвела до сплеску популярності ергонімів, які включають українську термінологію, імена відомих українських діячів та символи, що підкреслюють національну ідентичність. Такі назви сприяють поширенню української мови та посилюють її присутність у міському середовищі, виступаючи потужним індикатором національної ідентичності («Реабін-Січ», «Козацька ферма).

Завдяки патріотичному забарвленню назв підприємств, кафе, магазинів та закладів, що використовують українські історичні, культурні та військові символи, зростає роль української мови як важливого елемента міського середовища. В умовах війни така ергонімна трансформація сприяє формуванню національної єдності й підвищенню суспільної цінності рідної мови. Вплив ергонімів, таких як «Азовський щит», «Паляниця», «Культурний код», «Майстерня слова», «Українська студія» чи «Мовний HUB», полягає не лише в тому, що вони відображають патріотичні настрої, але й у тому, що через повсякденне використання та видимість у міському просторі ці назви сприяють поширенню й закріпленню української мовної та культурної ідентичності серед населення.

Ергоніми Запоріжжя охоплюють широкий спектр історичних, культурних, географічних, ідеологічних та глобалізаційних елементів. Кожен етап розвитку міста вносив до ергонімікону особливі елементи, що відображали суспільні трансформації та прагнення до сучасності.

Ергонімний простір Запоріжжя є відображенням суспільних трансформацій та нових цінностей, що стали особливо актуальними в умовах війни. Ергоніми виконують не лише ідентифікаційну функцію, але й слугують символами патріотизму та національної єдності. Поява патріотично забарвлених назв, деколонізація топонімів, орієнтація на національні та історичні символи стали важливими аспектами сучасного життя міста. Таким чином, ергонімія Запоріжжя відображає дух і цінності сучасного українського суспільства, а її еволюція є свідченням стійкості та єдності громади перед викликами часу.

Література

1. Бабій Ю. Б. Семантичний потенціал Миколаївського фірмонімікону. Записки з українського мовознавства, 2016. № 23. С. 3–8.

2. Белей О. О. Сучасна українська ергонімія (на матеріалі власних назв підприємств Закарпатської області) : автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01.Львів, 2000. 12 с.

3. Вербич С. Сучасна українська онімна лексика: функціональний аспект. Вісник НАН України, 2008. № 5. С. 54–60.

4. Дідур Ю. І. Лінгвістична природа ергонімів (на матеріалі української, англійської та російської мов). Записки з ономастики, 2017. Вип. 20. С. 84–102.

5. Ільченко І. І. Відонімні ергоніми м. Запоріжжя. Лексико-граматичні інновації у сучасних слов’янських мовах : матеріали ІV Міжнар. наук. конф. Дніпропетровськ, 9–10 квітня 2009 р.) ; упоряд. Т. С. Пристайко. Дніпропетровськ : Пороги, 2009. С. 197–199.

6.   Словник української ономастичної термінології  / уклад. Д. Г. Бучко,  Н. В. Ткачова. Харків : Ранок-НТ, 2012. 256 с.