Дзюбан Н. НОМІНАЦІЯ ЖІНОЧИХ ГОЛОВНИХ УБОРІВ У ГОВІРЦІ СЕЛА ХРЕСТИТЕЛЕВЕ ЗОЛОТОНІСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Наталія ДЗЮБАН

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Науковий керівник: к. філол. н., доц. Т. В. Щербина

НОМІНАЦІЯ ЖІНОЧИХ ГОЛОВНИХ УБОРІВ У ГОВІРЦІ СЕЛА ХРЕСТИТЕЛЕВЕ ЗОЛОТОНІСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головним завданням сучасної української діалектології є цілісне вивчення лексики на всій етномовній території. Український одяг – це один із основних складників матеріальної культури народу, тісно пов’язаний з усією його історією [5, c. 5]. Тому не дивно, що ця тематична група є об’єктом постійного дослідження лінгвістів, адже вона демонструє зміни в побуті і традиціях мовців. Такі зміни призводять до зникнення лексем, заміни їх іншими чи звуження їхньої семантики.

Тематична група лексики на позначення головних уборів вивчена нерівномірно в усьому українському діалектному ареалі, що й зумовлює актуальність нашого дослідження. Увага до лексичного складу народних говорів актуалізує потребу системного вивчення кожної говірки як складника всієї діалектної мови, зокрема докладної уваги потребують середньонаддніпрянські говірки, однією з яких і є говірка с. Хрестителеве Золотоніського р-ну Черкаської обл. Мета нашого дослідження - аналіз номінацій головних уборів у названому мікроареалі.

Лексико-семантична група назв жіночих головних уборів об’єднує лексеми на позначення: а) головних уборів, призначення яких не обмежувалося соціальним статусом користувача; б) головних уборів для одружених жінок.

Здавна хустка була головним убором для жінки. Як елемент народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки і становила обов’язковий головний убір заміжньої жінки. Убиралися в неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та в деяких регіонах використовували її як начільну пов’язку. У говірці с. Хрестителеве Золотоніського р-ну сему ‘хустка, загальна назва’ представлено лексемами-дублетами ^|хустка, пла^|ток, демінутивом пла^|точок, назви яких не виявляють семантичної чи стилістичної диференціації. Засвідчуємо, що частотність уживання номена пла^|ток вища порівняно з іншими назвами.

На найменування хустки в досліджуваній говірці вплинуло розрізнення реалій за диференційними ознаками (ДО) «розмір» і «матеріал виготовлення». Так, сему ‘невелика жіноча хустка з будь-якої тонкої тканини’ репрезентовано атрибутивним словосполученням: ^|сиц:ева ^|хустка. Лексема мат^|р’ошка у говірці села Хрестителеве Золотоніського району Черкаської області засвідчена на позначення семи ‘велика тепла жіноча хустка, краї якої прикрашені візерунчастою бахромою’. Сема ‘велика шерстяна хустка’ представлена лексемою ^|шал’ка, а також атрибутивним словосполученням ^|торонтовий пла^|ток. Сему ‘великий пуховий платок’ у досліджуваній говірці репрезентує словосполучення оре^ин^|бурз’кий пла^|ток.

Зі слів інформанта, у говірці села Хрестителеве Золотоніського району Черкаської області поширеними були ^|шал’ки: ^|шал’ка во^|но в к^|л’етку бу^|ли ве^|лик·і ^|шал’ки і ма^|л’і із ^|шерст’і // ве^|ликими не зав^|йазували / а напи^|налис’, а ма^|лен’ку п·ід пал’^|то. Реалії розрізняли за ДО «розмір»: ве^|лик·і ^|шал’ки і ма^|л’і та «спосіб використання»: ве^|ликими не зав^|йазували / а напи^|налис’ / а ма^|лен’ку  п·ід пал’^|то. Інформанти згадують лексему матр’ошка, але ця назва мало поширена: ^|торонтов·і плат^|ки із ^|шерст’і, йа не з^|найу чо^|го на йіх ^|торонтов·і ка^|зали // в·ін та^|кого ц^|в’ету йак ^|кохве чи ка^|као / а мат^|р’ошки ^|тоже ^|тепл’і цв∙іт^|н’і хуст^|ки. Припускають, що лексема «торонтовий» походить від слова торочка «бахрома, облямівка» [1, с. 608].

Назву оре^ин^|бурз’кий пла^|ток у говірці с. Хрестителеве Золотоніського р-ну Черкаської обл. виокремлюють за ДО «спосіб виготовлення» (хваб^|ричн’і, вруч^|ну) та «матеріал виготовлення» (із ^|коз’ачого ^|пуху). Зі слів інформанта, хуст^|ки во^|ни хваб^|ричн’і бу^|ли і вруч^|ну л’уди вйа^|зали / із ^|коз’ачого ^|пуху випл’і^|талос’ к^|руже^ивом.

Сема ‘косинка, невелика тоненька хустка’ в досліджуваній говірці репрезентована лексемою ко^|синка. Залежно від матеріалу виготовлення респонденти розрізняють пухо^|в·і ко^|синки, ^|сиц:ев·і ко^|синки.

За свідченнями інформантів старшого віку, колись традиційним головним убором одружених жінок був о^|ч·іпок, але зараз ця назва не функціонує.

Отже, ЛСГ назв жіночих головних уборів об’єднує декілька мікропарадигм. На репертуар назв жіночих головних уборів вплинули ДО «матеріал виготовлення», «розмір», «спосіб використання», «спосіб виготовлення». На підставі аналізу зібраного матеріалу виявлено, що найменування реалій репрезентовані в основному словосполученнями (60 % назв), меншу частину складають однослівні назви (40 % найменувань).

                                                                   Література

1.    Етимологічний словник української мови: В 7 т. – Т. 5: Р–Т. Ред. кол. : О. С. Мельничук (гол. ред.), В. Т. Коломієць, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак, В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко; Укладачі: Р. В. Болдирєв, В. Т. Коломієць, Т. Б. Лукінова, О. С. Мельничук, В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, А. М. Шамота. НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. К. : Наукова думка, 2006. 705 с.

2.  Ковбасюк Л. А. Мовна номінація та її різновиди. URL: http://www.srw.kspu.edu/wp-content/uploads/2012/04/Kovbasiyk.pdf. (дата звернення: 18.10.22).

3. Левицький А. Е., Українська зіставна лексикологія початку XXI століття: перспективні напрями., КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006 р.

4. Пономаренко, Н. М. Номінативний аспект аналізу мовних одиниць = Nominative aspect of language units analysis. Н. М. Пономаренко Гуманіт. вісн. НУК. Миколаїв : НУК, 2021. Вип. 13. С. 69–79.

5. Український народний одяг Ukrainian folk costume. URL: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2674/file.pdf (дата звернення: 20.10.22).