Тетяна ДОБРІНА
Запорізький національний університет
Науковий керівник: д. філол. н., проф. Р.О.Христіанінова
ПРИСУБСТАНТИВНО-АТРИБУТИВНІ СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ В ПОВІСТІ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО “МИКОЛА ДЖЕРЯ”
В українській мові присубстантивно-атрибутивні (інші терміни – присубстантивно-означальні, означальні) складнопідрядні речення є досить типовим явищем. Вивчення їх перебуває в полі зору багатьох синтаксистів. Формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні та комунікативні ознаки цих речень у теоретичному аспекті викладені в працях І. Вихованця, А. Грищенка, Н. Гуйванюк, А. Загнітка, Є. Кротевича, Б. Кулика, М. Кобилянської, І. Слинька, Р. Христіанінової, І. Чередниченка, К. Шульжука та ін. Функціювання розгляданих речень в художньому мовленні загалом і окремих письменників досліджували Г. Вакуленко, Н. Єршова, О. Луценко, Н. Фарина та ін. Складнопідрядні речення в творах І. Нечуя-Левицького натепер ще не вивчені, що й визначає актуальність цієї статті, мета якої – дослідити формально-граматичну структуру, семантику і особливості функціювання складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних речень у повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”.
Дослідження тексту повісті дає підстави говорити про продуктивність розгляданих речень у художньому мовленні письменника.
У ролі сполучних засобів, які поєднують предикативні частини складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних речень в українській мові сьогодення, синтаксисти фіксують займенникові слова який, чий, котрий, хто, що, коли, відколи, доки, де, куди, звідки, звідкіля та сполучники що, щоб, аби [1, с. 335-336; 4; 5, с. 129-140]. У повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” в досліджуваних складнопідрядних реченнях фіксуємо лише чотири сполучні слова – що, котрий, який, де: Отаман і всі рибалки сіли на маленьких дзиґликах кругом низенького стола, що був тільки по коліна; Всі заводи належались до одного дуже багатого пана, котрий жив за границею, й рідко приїздив на заводи; Отаман вибрав місце коло одного єрика, де пісок заріс зеленою листатою чаполоттю та червоним солонцем, і звелів ставить там курінь; А добра молодиця, вернувшись до хати, як почала думать та гадать, то з переляку поховала в скриню всю одежу, яка висіла на жердці, підперла двері кочергою й рогачем і довго не спала, та все думала за бурлак. Найуживанішими постають конструкції зі сполучним словом що (43,1%), трохи рідше трапляються структури зі сполучним словом де (35,3%), помірно вживані речення зі сполучним словом котрий (19,6%), і надзвичайно рідко письменник використовує для поєднання предикативних частин розгляданих речень сполучне слово який (2,0%).
Семантику складнопідрядних речень визначають семантико-синтаксичні відношення між головною і підрядною предикативними частинами. Аналіз семантичних різновидів складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних речень, уживаних у повісті “Микола Джеря”, здійснюватимемо з опертям на класифікацію, запропоновану Р. Христіаніновою. Дослідниця виокремлює два великі семантико-синтаксичні класи складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних речень – власне-атрибутивні та невласне-атрибутивні. До перших вона зараховує речення, підрядна частина яких не обтяжена відтінками інших значень, до других – речення, у яких атрибутивні семантико-синтаксичні відношення між частинами ускладнені відтінками інших значень. Власне-атрибутивні складнопідрядні речення Р. Христіанінова поділяє на кілька різновидів: вирізняльно-характеризувальні, кваліфікувально-характеризувальні, описово-характеризувальні, виокремлення, належності, ідентифікації, винятковості. У невласне-атрибутивних реченнях мовознавиця виявила відтінки причинового та допустового значення [4; 5, с. 243-250].
У повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” віднайдено лише власне-атрибутивні складнопідрядні речення, що репрезентовані чотирма різновидами – описово-характеризувальним (78,4%), вирізняльно-характеризувальним (13,7%), ідентифікації (5,9%) та кваліфікувально-характеризувальним (2%).
Найчастіше письменник уживає описово-характеризувальні складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні речення, що зумовлено особливостями індивідуального стилю письменника – майстра художніх описів. Погоджуємося з дослідниками, які слушно зауважують, що розглядані речення в основному є витвором книжної мови і широко використовувані в художніх описах [3, с. 470; 5, с. 346]. Підрядна частина в таких реченнях інформативно доповнює головну частину, подає якусь додаткову характеристику означуваного іменника, але ця інформація не обов’язкова, головна частина без підрядної цілком достатня для використання як самостійне речення, пор.: Рибалки допливли до Цареградського гирла, минули єрики, що промикувались через косу в озеро, і пристали в самому гирлі до кордону і Рибалки допливли до Цареградського гирла, минули єрики і пристали в самому гирлі до кордону. Для поєднання предикативних частин у таких реченнях письменник використовує сполучні слова що, котрий, де. Зазначимо, що речення з прономінативом де трапляються майже вдвічі частіше порівняно з конструкціями із займенником що чи займенником котрий, уживаними приблизно однаковою мірою: В тому кухарському курені стояли столи, де кухар розкладав сиру рибу; І вони обоє пішли на вулицю, де виспівували дівчата; В йому, як і в самому Акермані, що став уже зовсім українським городом, були люди з усіх українських губерній; Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в швейцарській колонії Шабі, що була недалеко од села в степу; Там був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало; Там недалечко од острова над самою Россю лежить неначе здоровий кам'яний звір з чистого каміння, на котрому стирчить ніби здорова кам'яна шерсть то ножами, то стовпчиками, то ніби пилками із здоровими зубцями.
На противагу розглянутим вище у вирізняльно-характеризувальних реченнях підрядні частини подають важливу інформацію, без якої зміст речення значно змінюється. Підрядні частини слугують у них для вирізнення предмета чи предметів із низки подібних. Вирізняльно-характеризувальні речення репрезентовані в повісті “Микола Джеря” конструкціями з усіма чотирма сполучними словами, але типовішими для художнього мовлення письменника є речення зі сполучним словом що: Пан Бжозовський і справді довідався од людей, що бували по ярмарках, про вербівських утікачів; В Кавунихи раз пропав шматок полотна, що білився на леваді. Сполучне слово де І. Нечуй-Левицький використовує в таких реченнях зрідка, а котрий, який – в поодиноких випадках: В одному місці, де небо сходилось з морем, де білів легенький туман, з'явилась чорна пляма; Другого дня вранці Мокрина пішла додому, а ввечері знов прийшла до куреня, взяла хліба, риби й води і знов ввечері попливла човном у плавні, де сидів Микола; Пристави, як і всяка поліція, таки добре обдирали українських бурлак, котрі хотіли оселитись в акерманських посадах; А добра молодиця, вернувшись до хати, як почала думать та гадать, то з переляку поховала в скриню всю одежу, яка висіла на жердці, підперла двері кочергою й рогачем і довго не спала, та все думала за бурлак.
Складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні речення ідентифікації в досліджуваному творі трапляються зрідка. Підрядна частина в них маркована предикатом тотожності зватися та приєднана до іменника головної частини сполучним словом що: Дністро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів та ситників, що звуться там чагарями; Просто по Росі вгору видно високі скелисті покручені береги, а там далі над самою скелею, що зветься Спас…; Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться ґалаґанами, пороблені з легкого сухого дерева.
Так само дуже рідко вживає І. Нечуй-Левицький кваліфікувально-характеризувальні речення. Підрядна частина таких речень постає своєрідним класифікатором, який дає змогу зарахувати означуваний підрядною частиною предмет до певної групи. У таких реченнях письменник використовує як засіб поєднання частин тільки сполучник що: То був не молодий Микола з тонким станом, з парубочим веселим лицем; то був бурлака, що був ладен пити й гулять хоч весь день.
Отже, складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні речення є досить поширеними у повісті І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”. Для поєднання предикативних частин у цих реченнях письменник використовує лише чотири сполучні слова – що, котрий, який, де, із-поміж яких кількісно значно переважають прономінативи що (43,1%) і де (35,3%), прономінатив котрий уживаний помірно (19,6%), а який – лише спорадично (2,0%). Письменник уживає в аналізованому творі лише власне-атрибутивні складнопідрядні речення, що репрезентовані чотирма різновидами – описово-характеризувальним, вирізняльно-характеризувальним, ідентифікації та кваліфікувально-характеризувальним. Описово-характеризувальні речення постають найчастотнішими (78,4%). Інші три семантичні різновиди уживані рідко – вирізняльно-характеризувальні (13,7%), ідентифікації (5,9%), кваліфікувально-характеризувальні (2%).
Література
1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ : Либідь, 1993. 368 с.
2. Нечуй-Левицький І. С. Микола Джеря. URL : https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=908
3. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В. Синтаксис сучасної української мови : Проблемні питання. Київ : Вища школа, 1994. 670 с.
4. Христіанінова Р. О. Cемантико-синтаксичні різновиди складнопідрядних речень із присубстантивними підрядними частинами. Мовознавчий вісник. 2012. Вип. 14–15. С. 218–225.
5. Христіанінова Р. О. Складнопідрядні речення в сучасній українській літературній мові. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. 368 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар