Демянчук А. СУЧАСНІ ПИТАННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМА БЕЗГРАМОТНОСТІ

 

Анастасія ДЕМЯНЧУК

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Науковий керівник: к. філол.н., доц., Н.П.Гальона

СУЧАСНІ ПИТАННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМА БЕЗГРАМОТНОСТІ

                Безграмотність стає загальноприйнятою нормою життя в Україні. Ніхто не буде заперечувати цей факт. Для того, хто непогано вчився і з певних причин – сім`я, оточення – зумів сформувати та утримати в собі певний рівень знань української мови, це беззаперечне явище. Щодня така людина піддається масовій атаці-наступу неправильно вжитих слів, побудованих з помилками речень, граматичних огріхів практично з усіх боків: мова співгромадян на вулицях, помилки дикторів радіостанцій та телеведучих, грубі нісенітниці в рекламі, якою обклеєні та обставлені міста і селища, помилки в друкованих періодичних виданнях та книгах, помилки у ділових паперах та мові чиновників-державних службовців,  абсолютний «сир-бор» в мережі інтернету – на сайтах і у блогах. Що там говорити, помиляються навіть фахівці-мовники, серед них і вчителі шкіл, і викладачі мови вузів.

Що ж є першопричиною мовної безграмотності населення? На думку мовознавиці Л. Масенко, головна проблема полягає в тому, що в українському соціумі почуття національної солідарності послабилося до критичної межі, а відбулося це, саме через мовний бар’єр, який «витворився в надрах імперії і перетворив міські центри підросійської України, з Києвом включно, на провінцію Москви».

Наступи на українську мову, що з різною періодичністю активізовувалися (чи, радше, провокувалися) впродовж тривалої політичної історії українського народу в часи його бездержавності, фактично мали на меті затерти і знищити той своєрідний мисленнєвий і духовний досвід, що його закарбувала українська мова в колективній свідомості багатьох поколінь. Цим можна пояснити переважну російськомовність жителів міст України. І хоча, з огляду на останні події та прийняті законопроєкти (про обслуговування державною мовою) мовна ситуація почала покращуватися, проблема безграмотності нікуди не зникла.

 Підтримати бодай стабільну якість рівня власної мови, набуту ще в дитинстві та школі, дуже важко в агресивному, недружньому та, подеколи, й брутальному – через вживання нецензурних висловів, суржику та сленгу – середовищі (навіть серед молоді – тих, хто свідомо вживає українську). Немає «стовпів», немає стійких орієнтирів, мало публічних людей, в тому числі серед політиків (які весь час «в етері»), мало видатних осіб, мову яких можна взяти за взірець для наслідування.

Оточення, не кажучи вже про його переважну російськомовність, справляє серйозний вплив на кожну людину.

Ще однією з причин безграмотності в Україні є відсутність єдиних загальновизнаних  мовних норм і правил. Доктор філософських наук Оксана Забужко вважає, що в нас нема не лише мовних, а взагалі – жодних норм, починаючи із законодавчих. Тому відсутність норм і мовна анархія – не трагедія, а справді норма в нашій країні. Правда в тому, що кожен має свої норми і від цього ніхто особливо не страждає. Хотілося б, нарешті, дочекатись, коли в Україні з’являться єдині мовні норми і правила, обов’язкові для всіх. Уточню – для всіх, хто пише книгу, закон чи статтю, або - промовляє текст по радіо, телевізору, з трибуни. Бо розмовне мовлення не визнає жодних правил і норм – і це вірно. Але коли йдеться про мову літературну, то хочеться якраз не пишної і вишуканої, відтак – мертвої мови, а банально грамотної. 

За єдині мовні правила в Україні почали активно боротися десять років тому. Пересічні громадяни цього не помічають, бо в побуті кожен користується такою мовою, якою звик. А написане розуміє без перекладу, не вчитуючись у граматику. Розмовне мовлення існує всюди, але, мабуть, лише в нас люди пишуть так, як говорять. Тому, зокрема, з’являються оголошення на зразок:«Гостинечний сервіс. Низькі ціни», проте гостям міста абсолютно всеодно, як написано слово «гостинечний». Бо всі розуміють, що оголошення пропонує недорогі готельні номери і дзвонять за вказаними нижче телефонами. 

 Спостерігаючи певний час за дописами в соцмережах, я дійшла висновку, що окрім стилістичних і лексичних помилок, а також дуже розповсюдженого вживання русизмів, частина наших співвітчизників не знає елементарних правил. До них відносяться: правопис ненаголошених -е-, -и-; вживання апострофа; чергування звуків; орфограми пов’язані із правописом префіксів; вживання великої літери, і це ще не весь список. Тому в мережі частенько можна побачити такі незвичані слова як: «чімадан», «іліктронна книжка», «шиколатка» і таке інше.

Важко спостерігати цей процес зубожіння та деградації рідної мови, який останнім часом набув тотального розмаху, охопивши все і всіх.

Тож борімося за чистоту перш за все власного мовлення: повторюймо і вивчаймо правила – оволодіваймо інформацією та розмовляймо українською мовою, бо без цього не буде ніяких перспектив щодо покращення ситуації з українською в нашій державі. А після роботи над собою, викорінення власних помилок, ліквідації неграмотності – мовного невігластва всім мислячим та вболіваючим за долю свого народу (його мову, культуру, звичаї, та інші сфери життя) слід зайняти активну позицію, не проходити байдужо повз будь-які помилки мовлення (усного та письмового), які, на жаль, допускають більшість людей – наших співвітчизників, — особливо це стосується тих, хто в своїй роботі причетний до галузей, які мають вплив на свідомість мас (реклама, радіомовлення, телебачення, періодичні видання, державні установи), — створити поле-простір грамотності та поступово отримати якісну та чисельну перевагу над сучасними перверзіями вжитку української. Всім відомо, що мова вчиться, а її певний рівень підтримується лише у відповідному мовному середовищі зі сприятливими умовами.

Література

1.      https://ryzhkov.ucoz.ru/publ/istorichni_dokumenti/chomu_v_ukrajini_nemozhlivo_buti_gramotnim/2-1-0-47

2.      https://samumray.in.ua/totalna-bezgramotnist-oznaka-degradacii-suspilstva

3.      https://core.ac.uk/download/pdf/149238283.pdf