Соломко О. ЛІНГВОПРАГМАТИКА РОЗМОВНОЇ І КНИЖНОЇ ЛЕКСИКИ В ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ ВОЛИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

 

Ольга СОЛОМКО

Волинський національний

 університет імені Лесі Українки

Науковий керівник: к. філол. н., доц. Л. В. Голоюх

ЛІНГВОПРАГМАТИКА РОЗМОВНОЇ І КНИЖНОЇ ЛЕКСИКИ

В ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ ВОЛИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

У зв’язку із загальною тенденцією антропоцентричності в дослідженні мовних явищ у сучасній лінгвістиці активізувався інтерес до лінгвопрагматики – наукового напряму, спрямованого на вивчення тексту як репрезентації суб’єктивного фактора в мові.

Інтерес сучасної лінгвістики до людського чинника в мові зумовив нові підходи до вивчення художньої творчості, мовних картин світу. У контексті теорії мовної комунікації і прагматики лінгвісти розглядають художній текст не як статичний, замкнутий у собі витвір, а як одиницю мовного коду, засіб спілкування автора й адресата (читача), структуровану форму комунікації, в межах якої органічно поєднані лексико-семантичні, граматичні і прагматичні складники.

Теоретичні основи лінгвістики тексту закладені у працях Н. С. Валгіної, І. Р. Гальперіна, І. І. Ковалика, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ, В. Я. Мельничайка, В. В. Одинцова, Т. В. Радзієвської та ін.  Вивчення лінгвопрагматики і лінгвостилістики художнього тексту закономірно пов’язане з ідіостилістичними параметрами художнього твору та аналізом мовних картин світу письменників, що висвітлено в дослідженнях С. Я. Єрмоленко, М. П. Кочергана, Л. А. Лисиченко, Л. Т. Масенко, Л. І. Мацько, Л. О. Пустовіт, В. М Русанівського, Н. М. Сологуб, Л. О. Ставицької, Л. І. Шевченко та ін.

Лінгвопрагматика як галузь теоретичних досліджень і практичних наукових завдань відображена у працях таких учених: Н. Д. Арутюнова, Ф. С. Бацевич, В. В. Богданов, Н. Голікова, Б. Ю. Норман, Г. Г. Почепцов, О. Г. Почепцов, І. П. Сусов, К. В. Тараненко, І. Шевченко та ін.

Предмет лінгвопрагматики – варіанти вираження комунікативного наміру мовця і причини, що впливають на цей вибір. Н. Голікова вважає: «Лінгвістична прагматика, наголошуючи на інтерактивності учасників учасників спілкування – мовця й адресата, розглядає вплив мовних засобів на особистісне спілкування й на складники комунікативної ситуації. Взаємодія письменника з численними адресатами, опосередкована текстом, позбавлена реальних комунікативних чинників, зокрема темпоральної та локальної фіксації тощо. Попри відсутність безпосереднього контакту між автором і читачами, комунікативний вплив адресата на адресанти є вочевидь результативним» [13, с. 72].

Прагматика оперує поняттями текст, дискурс, висловлювання, мовна особистість автора, інтенція (намір) мовця, адресат повідомлення, контекст і ситуація спілкування, тип дискурсу/тексту, мовленнєвий акт, стратегії і тактики спілкування, тональність спілкування тощо.

Одним із ключових понять комунікативної лінгвістики і лінгвістичної прагматики є інтенція – «осмислений чи інтуїтивний намір адресанта, який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення» [11, с. 116]. Інтенція мовця формується багатьма чинниками: психологічним станом, домінувальними мотивами, умовами спілкування, індивідуальними мовними вподобаннями тощо.

Лінгвостилістичні дослідження художнього тексту ґрунтуються на принципах лінгвопрагматики, які виявляють мовні маркери світосприймання і світовідтворення письменника, ідентифікатори його ідіолекту. Скажімо, концепти Україна, думи, поле, степ, козак, світ, воля, доля, правда визначальні для мовної картини світу Т. Шевченка. За концептами слово, думи, мрії, співи, надія, квітка впізнаємо ідіолект Лесі Українки.

Як складне естетичне явище, мова художніх творів потребує дослідження внутрішньої структури, процесів функціонування, репрезентації національної та індивідуальної картин світу, вираження в тексті матеріальної і духовної культури часу. Естетичне освоєння дійсності як відображення світобачення письменника формує індивідуальну мовну картину світу, вербалізовану  мовними одиницями різних мовних рівнів, проте найважливішу роль у художньому тексті відіграє лексика. В цьому аспекті  мова волинських письменників, як Ніна Горик, Надія Гуменюк, Володимир Лис, Олена Пашук, Ольга Ляснюк, Юлія Фінковська, Галина Яструбецька  – багатий матеріал для дослідника лінгвопрагматики і лінгвостилістики.

Прагматичні параметри мови волинських письменників тісно пов’язані з лінгвостилістичними характеристиками лексики. Репрезентант стилю волинських письменників – великий пласт розмовної лексики, яка поділена на такі семантичні групи: 1) розмовно-побутова (в тому числі емоційно-експресивна) лексика, наприклад: ахінея, багатій, вар’ят, вреднюка, дурепа, збіговисько, ідіот, мамця, молодуха, пика, причепа, походеньки, сволота, сопляк, хвойда, шефиня та ін; 2) фольклоризми, наприклад: доля, зоря ясна, стежки, хата та ін.; 3) діалектизми, наприклад: вельон, дома, кругльоха, маринарка, некусь, ружжо, сабаніти та ін.

С. П. Бибик наголошує: «Якщо розмовність відображає узагальнений національний спосіб комунікації, орієнтований насамперед на передавання інформації, обмін нею, висловлення оцінок щоденного буття в усній формі, то поетичність, освячена авторським началом, має в літературній традиції ідіостильове вираження й здебільшого писемну форму» [12, с. 25].

Прагматика функціонування книжних елементів у мові волинських письменників пов’язана з загальною тенденцією інтелектуалізації художньої мови. За семантикою лексем вона має таку структуру: 1) термінологічна лексика: алгебра, антитіла, астрологія, генетика, демократія, економіка, математика, фізика, цифра та ін.; 2) назви конфесійної сфери: гріх, торжество, хрест, Хома Невірний, душа та ін.; 3) назви абстрактних понять: життя - смерть, політика, влада, духовність, гармонія, культура, звуковібрації, пам'ять, доля, думки, мова, слово, час, простір та ін.; 4) назви результатів інтелектуальної, духовної, політичної діяльності людини: аспірантура,дипломна, інститут,оксамитова галицька революція, парламент, політична акція, Товариство Лева, університет   та ін.; 5) власні імена письменників, композиторів, художників, акторів, історичних діячів, назви наукових і художніх текстів: Генрі Міллер, Данте, Стравінський,Хемінгуей, Юлій Цезар  та ін.; 6) назви осіб, пов’язані з інтелектуальною сферою: митець, декан, кандидат наук, доцент, доктор наук, професор, меломан та ін.; 7) оказіоналізми: мед-сяйво, люди-зозулі, переболи болем, хмари-породіллі, цвіт вінчання, зеленвесілля, світ сіяння, усміх-калина, срібно роси та ін.

Домінанти ідіолекту письменника, прагматичну спрямованість, його комунікативні інтенції демонструє аналіз образно-концептуального рівня створених ним текстів.

На думку С. П. Бибик, «найвиразніше виявляють себе лексичні і синтаксичні показники розмовності – універсальної ознаки функціональної та емоційно-експресивної диференціації мовних знаків одного стильового різновиду літературної мови в межах іншого, що є наслідком багатогранного та складного процесу дифузії» [12, с. 24].

Отже, прагматичне спрямування сучасної художньої мови пов’язане із загальною тенденцією до інтелектуалізації авторської модальності, тобто переходом від оповідної манери викладу, побудованої на принципах конкретно-зорового зображення, до оцінного вектора, який передбачає активну світоглядну, політичну, громадянську, естетичну позицію письменника. Заглиблення волинських письменників початку ХХІ ст. в суспільні проблеми, культурно-історичну тематику, націоментальну, філософську сферу, сформувало інтелектуалізацію – специфічну спрямованість тексту з домінуванням писемно-книжних елементів.

Література

1.          Горик Ніна. Вересень. Поезія різних років. Луцьк : ВМА «Терен», 2008. 172 с.

2.          Гуменюк Надія. Танець білої тополі. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. 304 с.

3.          Лис Володимир. В’язні зеленої дачі. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2019. 272 с.

4.          Лис Володимир. Століття Якова. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2010. 240 с.

5.          Ляснюк Ольга. Поцілунки у скло. Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010. 140 с.

6.          Пашук Олена. Паранджа : поезії. Луцьк : Вежа – Друк, 2017. 124 с.

7.          Фінковська Юлія. Спеції. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2015.

8.          Яструбецька Галина. 1=3 : поезія. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2015. 256 с.

9.          Яструбецька Галина. Поліський пілігрим. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. 160 с.

10.      Яструбецька Галина. PHOTODOSIA (СВІТЛОДАЯННЯ) : поезії. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2010. 132 с.

11.      Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики. Київ : Академія, 2011. 304 с.

12.      Бибик С. П. Диференційні ознаки розмовно-побутового стилю літературної мови. Українська мова. 2011. № 4. С. 22–31.

13.      Голікова Н. С. Лінгвопрагматика мовостилю Павла Загребельного. Культура слова. Вип. 82. Київ, 2015. С. 71 – 77.