ХАЛАШИ Павло ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОНІМНИХ МОДЕЛЕЙ В РОМАНІ І. ГРАБОВСЬКОЇ «ЗІРКИ Й КІСТКИ»

 Запорізький національний університет

Науковий керівник: к. філол. н., доц. І.І.Ільченко

Антропосистема фентезійного роману відіграє значну роль у створенні художнього світу. У цьому контексті особливо виділяється роман Ірини Грабовської у жанрі високого фентезі «Зірки й кістки». Авторка розробила власну систему літературно-художніх антропонімів, яка є синтезом реального іменника та її ономастичних напрацювань. Це дозволяє письменниці створити унікальний фентезійний світ, у якому імена відіграють важливу роль культурних та соціальних маркерів.

Мета пропонованої розвідки полягає у визначенні семантико-структурних особливостей антропонімікону роману І. Грабовської «Зірки й кістки» як засобів створення фентезійного світу.

Усього в тексті виділено та проаналізовано 100 літературно-художніх антропонімів та їх варіантів. За структурою власні назви людей роману поділяємо на одночленні, двочленні та тричленні антропоформули.

Одночленні антропоформули становлять найбільшу групу серед назв людей. Усього зафіксовано 53 онімні одиниці. Серед них виділяємо:

1) Особові імена: Янн, Етельріх, Ізвен, Мейрі, Ольєр, Гвілім, Міліца, Зоран, Іссот, Вінфра, Ройбах, Мона, Ратибор, Добродар та ін., наприклад: Янн описав коло й каменем кинувся до землі, згорнувши чорні крила [Грабовська 2023, с. 7]. Зазначена група є найчисельнішою серед однолексемних номінацій. Залучені авторкою імена не просто виконують функцію називання персонажів, а мають глибоке значення для формування унікального культурного середовища та розуміння читачами специфіки фантастичного світу. Ці імена є частиною загальної художньої концепції твору та сприяють його самобутності.

Такі особові імена як Янн, Мейрі, Ізвен, Ольєр тощо нагадують читачеві реальні імена (Жан, Мері, Ізабелла, Олів’є), створюючи алюзію на відомих діячів періоду середньовіччя, зокрема часів Столітньої війни (Жан V де Монфор, Ізабелла та Мейрі Плантагенет і т.д.).

2) Прізвища: Арвор, Годовін, Лабранш, Брезель, Авелін, Ортон, Кенвер, Стеред, Вельгет та ін., наприклад: Мати не дозволяла їй розмовляти з ним довше ніж кілька хвилин і щоразу відважувала запотиличника, якщо Мона не схиляла перед Арвором голови під час зустрічі [Грабовська 2023, с. 18]. У романі тільки представники шляхти мають прізвища, що відповідає середньовічним антропонімним традиціям. Прізвище було привілеєм, відмітною ознакою знатного походження та соціальної ваги. Таке розмежування в найменуваннях підсилює історичний контекст твору, створюючи атмосферу суспільної ієрархії, де родова належність визначає соціальний статус і стосунки між персонажами.

Авторка, використовуючи середньовічні антропонімні моделі, робить фентезійний світ для читача більш зрозумілим та близьким. В романі «Зірки й кістки» простежується важливий принцип середньовічної антропонімії, за яким шляхетні прізвища часто походять від назв володінь феодалів, наприклад: Арволур → Арвор, Брезелур → Брезель тощо.

3) Прізвиська: Доблесний, Кульгава, наприклад: Бо ця клята Кульгава зве себе княгинею, а її чоловік носить крилату корону, навіть не будучи птахом [Грабовська 2023, с. 27]. Додаткові імена чи прізвиська для позначення особливостей або здобутків персонажів вписуються у реальні традиції іменування. Так, у світовій історії є багато правителів, які отримали прізвиська, наприклад, Філіпп IV Вродливий, Вільгельм I Завойовник чи Володимир Великий. Такі номінації стали невіддільними від імені історичної особи, будучи свого роду вербальним монументом, закріпленим у пам’яті сучасників і нащадків.

Двочленні антропоформули представлені 39 онімними одиницями. Серед них виділяємо такі моделі:

1) Ім’я + прізвище: Леар Годовін, Етельріх Вельгет, Мейрі Вельгет, Ратибор Лабранш, Кунрад Ортон, Міліца Авелін та ін., наприклад: Король уявляв вишкір Іссот, коли їй доповідатимуть, як Етельріхом Вельгетом крутять власні діти [Грабовська 2023, с. 394]. Представлена модель є найчисельнішою серед двочленних номінацій. Оскільки сюжет роману заснований на реальній історії Європи, то антропонімна модель «ім’я + прізвище» органічно вписується в контекст твору та відповідає тогочасним традиціям іменування.

2) Апелятив + прізвище / ім’я: керр Арвор, старий Арвор, отру Брезель, керр Брезель, керр Брекнок, ітрон Брегез, король Добродар, йонге Мона, княгиня Блейз, король Етельріх та ін., наприклад: Відтоді минуло чимало років, уже й старого Арвора на світі не було, а війна тривала [Грабовська 2023, с. 29]. Додавання титулів до власних імен у романі «Зірки й кістки» виконує важливу роль у розкритті суспільно-економічного устрою вигаданого світу, що додає тексту культурної глибини, а також відображає розмаїття соціальних і мовних особливостей.

Варто звернути увагу на вигадану авторкою систему звертань, які залучаються разом з літературно-художніми антропонімами. Цікавим є факт, що в залежності від мови, якою користується персонаж, залежить тип звертання. Так, в мові небельгаймців поширено звертання до шляхетного чоловіка й жінки «керр» та «йонге», тоді як у ретонців «отру» та «ітрон».

3) Прізвисько: Принцеса Смерть, Чорна принцеса, Принц Смерть, наприклад: Наша принцеса! Чорна принцеса! Принцеса Смерть [Грабовська 2023, с. 317].

4) Ім’я + прізвисько / прізвисько + ім’я: Вогненна Блейз, Іссот Кульгава, Готгрід Червонопикий, Добродар Нікчема, наприклад: Нехай знає кожний пестуваний санжієць, кожна манірна санжійка, що їхній король – Добродар Нікчема [Грабовська 2023, с. 280].

Структурно двочленні антропоформули-прізвиська та поєднання «ім’я + прізвисько» у романі «Зірки й кістки» вирізняються своєю лаконічністю та семантичною насиченістю. Наприклад, в антропонімах у романі «Принцеса Смерть», «Чорна принцеса» та «Принц Смерть» використовуються два компоненти: титул («Принцеса», «Принц») та додатковий епітет, що надає прізвиську символічного значення. Такі прізвиська складаються із семантично насичених слів, де один компонент визначає соціальний статус, а другий — асоціативне значення, яке підсилює образ.

Комбінація «ім’я + прізвисько» підкреслює унікальність кожного персонажа, адже прізвисько додає до імені нове значення, яке розкриває ключову рису особистості. У структурі кожного прізвиська є чіткий дескриптивний чи оцінювальний елемент, що може вказувати на зовнішність («Червонопикий»), фізичну ваду («Кульгава») або моральну оцінку («Нікчема»).

В найменуванні «Вогненна Блейз» компонент-прізвисько поставлено перед іменем, що створює своєрідну інверсію. Така структура розставляє акценти: прізвисько стоїть на першому місці і виступає домінуючим компонентом, який передає ключову рису характеру. Це також проявляється в семантиці імені, оскільки з англ. blaze перекладається ‘пожежа’, ‘полум’я’, ‘спалах’.

До тричленних найменувань належить всього 8 власних назв. В межах цієї групи розглядаємо антропоформулу ім’я + апелятив + прізвище: Янн ес Арвор, Каванн ес Арвор, Ольєр ес Брезель, Генен ес Каранк, Дар’єн ес Кевер, Ельре ес Стеред, Брегез ес Стеред, Жтоль ес Стеред, наприклад: Дар’єн ес Кенвер, той самий... То він б’ється наче сам темний лютий з Одвічного Мороку, тільки птах [Грабовська 2023, с. 247]. В наведених прикладах апелятив «ес» виконує функцію етнічного маркера, що підкреслює належність персонажа до спільноти ретонців (інша назва – птахи). Цей апелятив у складі імені відрізняє їх від інших етносів фентезійного світу, створюючи унікальну антропонімну модель, яка слугує відмінною ознакою місцевої культури. Припускаємо, що «ес» в цих антропоформулах виступає вигаданим прийменником на кшталт українського «з/зі». Зазначена модель утворена за аналогією реальних європейських прізвищ. Польська дослідниця Юстина Б. Вальковяк відмічала, що прізвища з прийменниками колись вказували на місце, звідки походила родина, і часто, хоча й не завжди, вказували на шляхетний статус родини. В останньому випадку їх можна було назвати шляхетними частками, як-от німецькі zu, von [Walkowiak  2017, с. 140 ].

Отже, в романі І. Грабовської «Зірки й кістки» іменник представлений широким розмаїттям антропонімних моделей, що поєднують в собі реальні історичні традиції й особливості ономатворчості письменниці. Власні імена людей у тексті виступають важливими елементами, що втілюють авторський художній задум. Унікальність ономастичної системи роману полягає в її багатогранності та синтезі реальних і вигаданих елементів, що охоплюють різні модельні структури – одночленні, двочленні та тричленні антропоформули. Залучені імена підкреслюють культурні та соціальні відмінності між етнічними групами, що допомагає формувати оригінальний простір фентезійного світу.

Література

1.     Грабовська І. Зірки й кістки / іл. В. Прядко. Харків : Vivat, 2023. 464 с.

2.     Ільченко І. І. Антропоніми в художньому просторі роману Світлани Талан «Розколоте небо». Суспільство та національні інтереси. 2024. Т. 1, № 1. С. 127–135.

3.     Цівун Н. М. Стилістичні функції антропонімів у мовотворчості Володимира Лиса (на матеріалі роману «Соло для Соломії»). Наукові записки Національного університету "Острозька академія". 2022. № 14. С. 79–84.

4.     Walkowiak J. B. Function words in surnames – “alien bodies” in anthroponymy (with particular reference to Poland). Onomastica. 2017. Т. LXI, № 1. С. 139–151.