Запорізький національний університет
Науковий керівник: к. філол. н., доц. Н. О. Зубець
Дослідження стилістичноно маркованої лексики залишається одним із пріоритетних
завдань сучасної мовознавчої науки, оскільки експресивні багатства української
мови – невичерпні. Вивчення таких мовних одиниць у стилістичному, соціолінгвістичному,
лексичному аспектах, з’ясування їхньої ролі в комунікації уможливило виникнення
новітньої галузі в мовознавчій науці – експресології, основи якої заклали
М. Жовтобрюх, П. Дудик, Г. Колесник, М. Пилинський,
В. Чабаненко [див. Чабаненко 1984] і розвивають сучасні дослідники – Н.
Бойко, М. Гамзюк, С. Єрмоленко, Л. Мацько, О. Тодор
та ін.
Лексичний склад мови швидко реагує на суспільно-політичні, наукові,
культурні перетворення та зміни, які особливо відчутні в ХХІ столітті, що
зумовило поповнення запасу різнорівневих експресивних одиниць. Експресивна
лексика – це «слова, які не тільки виражають якісь поняття, а й мають емоційний
відтінок» [Бойко 2005].
Найбільш виразно експресивна лексика проявляється в художньому стилі, бо емоційна
виразність є важливою його характеристикою. Аналіз експресивної лексики в
художніх творах є актуальним етапом у дослідженні мовної картини світу автора,
оскільки через експресивні одиниці виражають не тільки емоції, а й
соціокультурні цінності та індивідуальні характеристики персонажів. У цьому
плані досить цікавими для спостережень та аналізу є твори сучасних авторів, з-поміж
яких нашу увагу привернула творчість однієї з найуспішніших письменниць, члена
НСПУ, лауреатки двох престижних премій – імені Олеся Гончара та імені Михайла
Коцюбинського, авторки кількох літературних бестселерів про одвічні почуття та
людські долі Олени Печорної. Роман «Химерниця» [Печорна 2020], тема якого –
сексуальне насилля над жінкою в наш час, написаний на основі реальних подій, які сталися
в різних регіонах України і привернули увагу, схвилювали широку громадськість.
Мета нашої розвідки – охарактеризувати особливості функціювання експресивно
забарвленої лексики в романі «Химерниця» Олени Печорної.
Н. Бойко зауважує: «Експресія слова виявляється в контексті, у зв’язку з
іншими лексичними одиницями, вона сприймається як зовнішній маркер, що
проявляється у зв’язку зі стильовою контрастністю, несподіваними асоціаціями і
є відображенням динамічних процесів у мовленні» [Бойко 2005, с.195]. Класифікацію
експресивно забарвлених слів у романі здійснюємо на основі їх функцій,
семантичних особливостей та емоційної насиченості [Бойко 2005, с. 9], що
дозволяє краще розуміти їхню роль у структурі мовлення та розширює можливості
аналізу мовних явищ.
Експресивно забарвлена лексика
в романі виконує різні функції, відображаючи як негативні, так і позитивні сторони
у сприйнятті явищ, подій, персонажів. Семантичне наповнення таких лексичних
одиниць розкривається завдяки контексту або ж визначається їхнім лексичним
значенням.
Одна з основних – характерологічна
функція: така лексика розкриває внутрішній світ персонажів, їхні емоції,
настрій і ставлення до людей, подій, надаючи їм глибини та індивідуальності: Руська одразу відчула… щось не так, але їй було
настільки погано, ніби нутрощі
вивертало назовні, удруге вона відмахнулась від уявної картинки, бо та була
надто швидкоплинна і нетривка [Печорна 2020, с. 60]; Гострий
біль у грудях, як цвяхом прибив,
не підвестись [Печорна 2020, с. 25]. Важливу роль відіграють конотативи-оцінки – слова з конотативною оцінкою, які використовуються для оцінювання об’єктів
або явищ: Це ж вони про батька питають, а вона, як остання прошмандовка, і знати не знає хто [Печорна 2020, с. 169]; Адже бідолаха
не полінувався і таки пошкутильгав до хати, довго вовтузився біля вікна, а
вийшов, що нова копійка, переможно
розмахуючи газетою [3, с. 20]; Ет, бідолашна Оксана [Печорна 2020, с. 15]; Ворона обскубана й та кинула [Печорна 2020, с. 23].
Емоційно-виразова функція дає можливість авторці передати певний емоційний настрій чи атмосферу,
створюючи у читача співпереживання або підсилюючи емоційний відгук. У цьому
сенсі помітними є емотиви-афективи – слова, що виражають емоційні реакції та
почуття: Коли Оксана Петрівна
підняла футболку, дівчина здригнулась, інстинктивно прикривши оголені груди долоньками [Печорна 2020, с. 11]; Осьде правдонька, на долоні, глядіть! [Печорна 2020, с. 338]; Ну-ну, Льошко, що ж ти з собою, голубчику, дієш? [Печорна 2020, с. 48]; Лісова самітниця гірко зітхнула [Печорна 2020, с. 29]; Моʼ, ще по селу побіжиш, щоби людоньки на ліки скинулись? [Печорна 2020, с. 20].
Інша важлива функція – оцінна, за допомогою якої висловлюється авторське ставлення до
персонажів або подій: Там дівчат – гарних, здорових… [Печорна 2020, с. 154]; Дах мохом вкрився, немічний
димар набакир сповз, дерев’яні стіни лущились на сонці, наче міняли шкіру [Печорна 2020, с. 7]; Черевики чвакають, штанини змокли, вода стікає на очі, а йому однаково,
штовхає забрьоханий зад залізяки, а та, що сказилась, обдала з
голови до ніг брудом і хоч би на сантиметр виповзла [Печорна 2020, с. 11]; Важний мужчина [Печорна 2020, с. 36]. Її осягненню сприяють емотиви-образи,
які створюють романтичну атмосферу – лексеми, що передають емоції через образні асоціації: Вже коли сутінки у ніч зайшли, мамка облишила сапку й пішла у сад, де
такий-сякий літній душ стояв, і як проковтнула ніч, ще й зірками присипала [Печорна 2020, с. 277]; А вона – піщинка на долоні у
когось невидимого [Печорна 2020, с. 85]; Руся озирнулась й
відгорнула краєчок подушки, де янгол
ховався [Печорна 2020, с. 86].
Експресивно забарвлена лексика підсилює певні
елементи сюжету, надаючи їм більшого значення або напруги. У цьому виявляється
її інтенсифікаційна функція, її
вираження забезпечують інтенсиви-оцінки – слова, що виражають інтенсивну оцінку: Жіноцтво цвіло й пахло, ледь пісень не співало… весільних [Печорна 2020, с. 35]; Таки порушили душевну рівновагу бісові баби [Печорна 2020, с. 16] та інтенсивам-емотивам:
На м’якому кріслі у своїй палаті виявила
крихітну плямку червоного кольору
[Печорна 2020, с. 42]; Дівчина, притримуючи птаха
на плечі, слухняненько рушила до
хати, вже на порозі спинилась і прошепотіла вкрадливо [[Е1] Печорна 2020, с. 29]; Це ж скільки він у цьому триклятому лісі блукає? [Печорна 20203, с. 23].
Соціально-культурна функція полягає у відображенні
особливостей мовлення певних соціальних груп, культурного середовища або певного
часу, роблячи мову персонажів автентичною і наближеною до реальності: – Слухай, а давай махнемось, га? [Печорна 2020, с. 25]; Консиліум призначити на п’ятницю [Печорна 2020, с. 40]. Її повнішому
відображенню служать емотиви-оцінки – лексеми, що поєднують емоційний та оцінковий компоненти: Дурдомчик на виїзді, їй-богу! [Печорна 2020, с. 174];
Пика, що у чорта [Печорна 2020, с. 32]; Друзяки твої [Печорна 2020, с. 28]; Ет! Відьомське
плем’я [Печорна 2020, с. 16]; Всіх
клієнтів згадала: бувших, нинішніх і прийдешніх, спонсорів, папиків, благодійників – хоч би хтось у голові
затримався [Печорна 2020, с. 255]; <…>
коли Рита не підвелася за хвилину-дві, мужики
занепокоїлися й мусили лишити недопите пиво [Печорна 2020, с. 280]; Коля всю дорогу ніс малу на руках [Печорна 2020, с. 283]; – І що така цяця
у нашому болоті забула? [Печорна 2020, с. 20] – Еге! Знайшла нужденних
[Печорна 2020, с. 22].
Естетична функція експресивно забарвленої лексики забезпечує
створення яскравого, образного стилю, який захоплює читача і робить твір
виразнішим і емоційно насиченим. Цьому сприяють
емотиви-символи – слова, що мають
символічне значення і передають культурно значущі емоції: До світанку три години лишилося, –
сказала й пішла до хати, лише босі п’яти й окрайці
червоних маків на сорочці майнули [Печорна 2020, с. 30]; Барвінок плететься, наче рядно накинули на галявину. І про вогонь пекельний, і про роботу, яку
втратить і зразу ж знайде [Печорна 2020, с. 96].
Отже, експресивно забарвлена лексика є багатофункціональним
компонентом у мовній системи роману «Химерниця» і виступає не тільки засобом
передавання емоційної насиченості художнього тексту, суб'єктивної оцінки, а й допомагає
у формуванні стилістичної своєрідності індивідуального стилю О. Печорної. Багатозначність
і контекстуальна варіативність експресивної лексики у творі дає можливість
змінювати інтенсивність та напрямок емоційного впливу залежно від умов
спілкування персонажів.
Література
1. Бойко Н. Українська експресивна лексика :
семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти : монографія. Ніжин : ТОВ «Видавництво «АспектПоліграф», 2005. 552 с.
2. Ганич Д., Олійник І. Словник лінгвістичних
термінів. Київ : Вища школа, 1985. 360
с.
3. Печорна О. Химерниця. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. 384 с.
4. Чабаненко В. Основи мовної експресії. Київ : Вища школа, 1984. 165 с.
Ваша стаття, пані Анастасіє, присвячена важливому аспекту мовознавства – дослідженню експресивної лексики, зокрема в художньому стилі. Підхід, обраний Вами, для вивчення цього феномена через призму функцій лексичних одиниць у контексті художнього твору, є надзвичайно актуальним, адже дозволяє глибше розкривати не тільки мовні явища, а й психологічні та соціокультурні особливості персонажів і ситуацій.
ВідповістиВидалити