Барбюк Н. ФУНКЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ ВТОРИННИХ АД’ЄКТИВНИХ ПРЕДИКАТІВ У ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ Б. ТОМЕНЧУКА

 

Настя БАРБЮК

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Науковий керівник: к. філол. н., асист. Г. І. Тесліцька

ФУНКЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ ВТОРИННИХ АД’ЄКТИВНИХ ПРЕДИКАТІВ У ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ Б. ТОМЕНЧУКА

Поетичний доробок Богдана Томенчука, сучасного українського поета, визначний не лише в літературознавчому, а й лінгвістичному аспекті, оскільки оригінальність мови, великий обшир мовних засобів, зокрема різноманітність синтаксичних конструкцій, стимулюють дослідників до наукових пошуків та заглиблення у сутність кожного явища.

Метою нашого дослідження стали функційні параметри напівпредикативних ад’єктивних компонентів у структурі простого речення поетичного доробку сучасного письменника Богдана Томенчука.

Об'єктом дослідження були прості поліпропозитивні речення, ускладнені напівпредикативними ад'єктивними компонентами, тобто актуалізованими через відокремлення однолексемними або кількаслівними синтаксичними утвореннями, що постали внаслідок згортання простого елементарного речення в нереченнєву пропозицію, центральну позицію в якому посідає вторинна предикативна синтаксема у формі ад’єктива, яка граматично та семантично пов’язана з базовою частиною простого ускладненого речення, оприявнює вторинні предикатно-атрибутивні відношення (інколи з адвербіальними відтінками), наприклад: Лиш попробуйте, виждавши мить, з мене, гордого, зняти корону... // Лиш попробуйте, виждавши мить, з мене, незважаючи на те, що я гордий, зняти корону;

Завдання нашого дослідження – схарактеризувати основні типи реалізацій семантико-синтаксичних відношень між реченнєвооформленою та згорнутою пропозиціями.

У результаті виконання цього завдання ми дійшли таких висновків: у семантико-синтаксичній організації простого ускладненого речення ад’єктиви зазвичай виражають атрибутивно-предикатні ознаки субстантивного компонента, виконуючи репрезентативну функцію, маркують бічну ситуацію та згорнуту пропозицію, наприклад: І наче вірші, вивчені напам'ять, спросонням пізнім сняться  пізні сни... // І наче вірші, що вивчені напам'ять, спросонням пізнім сняться  пізні сни.

До того ж відокремлені ад’єктивні компоненти в умовах конкретних мовленнєвих реалізацій є морфолого-синтаксичними засобами вираження адвербіальної семантики: причини, допусту, часу, мети, умови, наприклад, допустове значення: Храни у духові і плоті у ці обставини й часи любов, відкладену на потім...  // Храни у духові і плоті у ці обставини й часи любов, навіть якщо вона відкладена на потім; Жінка, убрана немов на весілля, замість колиски колише труну // Жінка, незважаючи на те, що убрана немов на весілля, замість колиски колише труну.

Просте ускладнене речення репрезентує поєднання двох і більше ситуацій дійсності, з яких основна – оформлена як предикативна одиниця, а вторинна – як напівпредикативний компонент, що імпліцитно виражає ситуацію і водночас дає змогу встановити відношення між кількома подіями [1, с. 192].

За функційним потенціалом вторинні ад’єктивні компоненти у структурі поліпропозитивного речення можуть бути поширювальні та обмежувальні.

Поширювальні вторинні ад’єктивні компоненти не є обов’язковими у структурі речення, якщо виконують означальну функцію при опорному субстантиві та посідають синтаксичну позицію атрибута до нього, напр.: Іде життя в найглибшій із провінцій, подібній на стару Галичину; Цей оркестровий супровід війни, і світ, подібний до нічного клубу... Поширювальну функцію щодо основного складу речення виконують напівпредикативні ад’єктивні компоненти, що:

–                     визначають предмет, називаючи його сталу ознаку: Повтихали світи, вечорові, гріхами спустошені; Небо, в отавах зарошене...

–                     увиразнюють нові ознаки предмета чи явища, напр.: У нас був жовтень, повний теплоти; Стою в ранкових травах босоніж, увесь такий, як тиша безголоса; Скільки нас, від козерогів до овенів, у горескопах забутих імен, живонароджені, мертвопоховані, з болем, присохлим до наших рамен...

Іншим функційним потенціалом наділені ад’єктивні компоненти з обмежувальною семантикою, які доповнюють значення опорного субстантива або уточнюють, а отже, такий елемент є обов’язковим у структурі речення. У таких реченнях ад’єктивний компонент:

–          необхідний для розуміння інформаційного обсягу всього речення, визначення семантико-синтаксичних відношень між пропозиціями, усвідомлення вторинної ознаки як визначальної риси субстанційної синтаксеми в основному складі речення, напр.: Осінь сиділа ще в літньому пончо, притихла така і справжніша за нас; І ми бродим від згадок до згадок негримовані...Справжні...Відверті.

–          уточнює або увиразнює значення окремих лексичних засобів, напр.: Де тії струни, де голос потужний, де теє слово крилате, щоб заспівали про се лихоліття, щастям і горем багате?; І яких ще треба геометрій? Аксіом, дотичних і кривих?; Моїх небес такий високий подив, бо в них є ти, як сонце золоте, налите в небо, наче у карафу.

Отже, мовна палітра творів Богдана Томенчука слугує матеріалом різнобічного вивчення синтаксичних явищ, зокрема дослідження напівпредикативних ад’єктивних компонентів та їхніх функцій у простому реченні: уточнення інформації про предмет мовлення, конкретизацію, надання реченню експресивного забарвлення.

Література

1.  Мірченко М. Категорійна типологія синтаксичних одиниць. Типологія та функції мовних одиниць. Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2014. № 1. С. 187–199. 

2. Томенчук Б. Персональна сторінка. Режим доступу: https://www.facebook.com/profile.php?id=100004695795964